Література: лютого 2017

середу, 15 лютого 2017 р.

Популярність образу Прометеяу мистецтві

Улянівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Матеріали до конкурсу учнівських

науково-дослідницьких робіт та екологічних проектів

Науково-дослідницька робота

Секція «Зарубіжна література»

Популярність образу Прометея

Автор роботи: Кокош Владислава,

учениця 8 класу Улянівської ЗШ І-ІІІ ступенів

Керівник роботи:

Шкідін Наталія Тимофіївна,

учитель зарубіжної літератури

2015

Популярність образу Прометея

Образ Прометея зацікавив мене перш за все тому, що даний персонаж , як виявляється зумів зацікавити митців різних жанрів: і літератури,і живопису, і музики,і кіномистецтва,і скульптури.

Мета моєї роботи: дослідити, наскільки є популярним образ грецького героя у літературі, як зарубіжній так і в українській, та у інших жанрах мистецтв, оскільки вони тісно пов’язані і взаємодіють між собою.

Прометей відкриває галерею так званих «вічних образів», до яких постійно звертатиметься людство.

Прометей - це міфічний герой. Його створили ще в Стародавній Греції. Світ навколо був жорстоким, відбувалися постійні війни. Правителі одних держав намагалися завоювати інші народи. І в країнах тирани знущалися зі свого народу. Людям потрібен був захисник. І Прометей став цим героєм.

Прометей захотів допомогти людям. Він вирішив дати їм вогонь, який палав на Олімпі. Вогонь здатен освітлювати все навколо. Титан мав велике і благородне серце, тому став на допомогу людям. Прометей навчив людей будувати житло, обробляти землю за допомогою тварин. Крім того, навчив їх рахувати і писати. Прометей навчав смертних лікуватися цілющим зіллям, знаходити шлях по зорях і лету птахів, користуватися щедрими дарами природи.

Він став символом свободи, боротьби за краще життя. Вогонь, подарований титаном, полегшив життя первісним людям. А Прометей за це отримав пекельні муки. Ця стародавня легенда живе у віках. І кожен народ хоче мати свого Прометея. І ніякий тиран не зумів погасити вогонь боротьби за свободу і кращу долю.

Розум Прометея, сила духу, мужнє страждання заради людського щастя завжди хвилюватимуть прийдешні покоління. Ім’я Прометея буквально означає "той, що думає наперед", тобто бачить майбутнє. Образ Прометея знайшов втілення в багатьох творах.

Першими це зробили грецькі письменники Гесіод та Есхіл. Одним із перших інтерпретаторів міфу про Прометея був Гесіод. У його “Теогонії” Прометей - борець проти свавільного захоплення влади олімпійськими богами. Гесіод протиставляє Прометея Зевсові у притчі про Пандору в поемі „Роботи і дні". Тут згадується про те, як Зевса «одурив Прометей хитро думний», як громовержець придумав для людей різні клопоти, зокрема, «взявши вогонь, заховав».

Творчий початок в діяльності Прометея підкреслюється в «Метаморфозах» римського поета Овідія. Розповідаючи про створення світу, Овідій замислюється над питанням «Звідки постала людина?»:

До речі, в античності побутувало ще одне трактування Прометея, як хитрого обманщика богів, що не розрахував можливих наслідків своїх благих намірів для людини. Про це відкрито заявив римський поет Горацій.

Не залишилися байдужити до давньогрецького героя і українські письменники. Образ Прометея присутній у творчості Тараса Шевченка (поема «Кавказ» - «За горами-гори, хмарою повиті, осипані горем, кровію политі. Споконвіку Прометея там орел карає. Що день Божий довбе ребра й серце роздирає»). Створений Шевченком образ Прометея, попри всю його епізодичність, має символічний характер. Дослідники не раз вказували на те, що він символ народу, який бореться, і з цим важко не погодитися. Про це свідчать і рядки поеми, звернені до борців проти поневолення і тиранії: «Борітеся — поборете…» Можна навести ще чимало фактів, які є свідченням зацікавленості українських письменників міфічним образом тираноборця. Так, І. Я. Франко переклав вірш Й. В. Гете «Прометей», а також уривок з поеми П. Б. Шеллі «Звільнений Прометей».

Ім'я титана досить часто згадується в листах та творчості Лесі Українки. І хоча поетеса не залишила окремого твору, присвяченого Прометеєві, мотиви, пов'язані з міфом про титана, з'являються в багатьох її поезіях. До речі, Лесю Українку називають «безсмертною донькою Прометея» («Я честь віддам титану Прометею, Що не творив своїх людей рабами, Що просвітив не словом, а вогнем…»).

Вірш Рильського «Прометей» невеликий за обсягом (складається з чотирьох катренів), пройнятий оптимістичним пафосом і цікавий прямим авторським зверненням до міфічного героя через віки. («Прометею, Прометею! Одлетів твій коршак хижий, Не допив живої крові, Плоть живу не доклював»). Такий вірш є і в Ліни Костенко: «О Прометею! Варто!? — Варто» — так він сказав мені з-за хмар». І прийшла до скелі жінка: постояла і побрела назад, ковтаючи сльози. А їй у спину — єхидне перешіптування: «Це та, що в неї чоловік на скелі! Він, кажуть, злодій. Щось украв, здається».

Особливо вразив мене образ, створений Андрієм Малишком, тому що в образі безсмертного героя змальований простий солдат із Смоленщини, якого пораненого рятують жителі одного українського села, німці ж в пошуках розвідника зібрали всіх селян і з погрозами знищити село, вимагали видати солдата. Хлопчина ж зі словами «Стріляй! Розвідник я, солдат!» вийшов і здався ворогам, оскільки не міг допустити, щоб розстріляли людей. Саме цей солдат і є Малишковим Прометеєм (уривок)

Особливої популярності образ Прометея набуває за доби романтизму. Він стає романтичним символом непокори, тираноборства і людинолюбства. Яскравим свідченням цього є спадщина видатних англійських романтиків — Дж. Байрона і П. Б. Шеллі, у творчості яких образ Прометея відіграє важливу роль. Недарма ж Байрона називали «Прометеєм XIX століття», а Мері Шеллі, дружина поета, зазначала, що "Прометей — душа поезії «Шеллі». Як і твір Гете, присвячений Прометею, вірш Байрона «Прометей» тематично пов'язаний з трагедією Есхіла «Прометей закутий». Це ліричний монолог поета, в якому містяться роздуми про долю міфічного героя, що виявився таким близьким і дорогим серцю романтика. Відомо, що Байрон був готовий віддати життя за свободу краю в абстрактному і конкретному розумінні цього слова. У вірші «Прометей» висловлюється співчуття героєві, прославляється готовність пожертвувати собою заради інших.

Традиційне і новаторське тісно переплітаються в драмі П. Б. Шеллі «Визволений Прометей» (1819). У передмові до цього твору автор обстоює своє право на вигадку в інтерпретації міфічного персонажа. Він підкреслює, що навіть грецькі трагіки, запозичуючи сюжети з античної міфології, не використовували їх сліпо, а намагалися піти далі в осмисленні відомих міфологічних сюжетів.

Якщо говорити про втілення образу Прометея у живописі, то варто загадати імена таких майстрів пензля як Мікеланджело, Тіціана, Рібейру, Сальватора Розу, Аньоло Бронзіо, Гюстава Моро, Якоба Йорданса, Генріха Фюгера. А в музиці до нього звернулися композитор Олександр Скрябін, який у своїй «Поемі вогню» (інша назва «Прометей»), створеній у 1910 році, поєднав звук і колір, земне та божественне, реальне з вигадкою. Не залишився байдужим до безсмертного образу і Людвіг ван Бетховен, Танєєва, Ліста, створивши музичні композиції на честь давньогрецького героя.

Прометей — це борець за свободу і захист людей, один із найшляхетніших міфічних образів світу. Він не просто благодійник, а й мученик заради людства. Тому йому ставлять пам’ятники, часто оспівують у літературі та інших видах мистецтва.

Мене він також надихнув на поетичні рядки

Прометей, безсмертний наш титане!

Ти прийшов до мене крізь віки.

І поки твоя зоря сіяє,

Впевнена, ти будеш жити ще віки.

Україна в житті зарубіжних письменників

Шкідін Наталія Тимофіївна, учитель зарубіжної літератури Улянівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Олександрійської районної ради Кіровоградської області, спеціаліст І категорії

Українські перехрестя зарубіжних письменників

Мета:

- дослідити перебування зарубіжних письменників в Україні, вплив та місце нашої Батьківщини у їх творчості;

- довести, що не тільки українські письменники захоплювалися красою України, її звичаями, традиціями та вільнолюбством;

- поглибити знання про життя і творчість зарубіжних письменників , пов’язаних з Україною, її історією та культурою;

- сприяти творчо – асоціативній діяльності;

- розвивати дослідницькі та комунікативні навички.

ПЛАН

І. РОЗДІЛ 1.Вступ.

ІІ. РОЗДІЛ 2.Українські перехрестя зарубіжних письменників

2.1. Бальзак і Україна

2.2. Рільке і Україна

2.3. Целан і Україна

2.4. Міцкевич і Україна

2.5. Пушкін і Україна

2.6. Белль і Україна

2.7. Шолом Алейхем і Україна

2.8. Гоголь і Україна

2.9. Ахматова і Україна

2.10. Булгаков і Україна

2.11. Короленко і Україна

2.12. Чехов і Україна

2.13. Толстой і Україна

ІІІ. РОЗДІЛ 3.Висновок.

РОЗДІЛ І

ВСТУП

Україна здавна приваблювала до себе митців світового письменства. Нашій Батьківщині присвячували прекрасні поетичні рядки письменники різних епох та країн. І всі вони зливаються у дзвінку пісню – пісню любові до нашої землі.

Відомий поет, перекладач, критик громадський діяч філософ Павло Арсенович Грабовський написав рядки, які й сьогодні змушують замислитися над долею нашої країни:

Мій рідний краю, де ми, що ми?

Чи ти зірнеш коли ясніш,

Чи мовчки в темряві загаснеш?

Чи є над тебе де сумніш,

Чи є над тебе де нещасніш?

Спробую довести, що наш співвітчизник даремно відмовляв рідному краю у світовій славі, адже нам є чим пишатися.

Українська тема була помітним і значним явищем у розвитку світової літератури впродовж ХІХ-ХХ століть. Образ України, її природа, героїчне минуле були предметом розгляду і творчих пошуків для багатьох письменників.

РОЗДІЛ 2. Українські перехрестя зарубіжних письменників

2.1. Оноре де Бальзак і Україна

Видатний французький письменник, якого причарувала до себе наша землячка Евеліна Ганська, володарка маєтку у Верхівні.

«Україна - безмежне поле,царство хліба на благодатному чорноземі,який не треба удобрювати, а лише-засівати. Такі ж привітні, щедрі, як земля, хлібороби», - писав автор «Людської комедії».

Бальзак любив Україну. Він називав її „прекрасним краєм, мешканці якої самі не знають, серед якої краси живуть”. Під’їжджаючи вперше до маєтку Ганської, стомленому нелегкою дорогою поглядові парижанина відкрилася дивовижна картина: до білосніжного палацу, відтіненого вечірнім малиновим світлом, вела широка брукована дорога, наприкінці якої біля парадного входу під розкішним кленом стояла графиня Ганська, одягнена у фіялкові шати…

Перебування Бальзака у Верхівні,одруження з Евеліною у Бердичеві - найромантичніший період його життя. У Верхівні він працював у кабінеті з каміном. Крізь велетенські вікна він бачив українські пейзажі. Божественна аура чарівної природи сприяла творчому натхненню. Тут він написав «Листи з Києва», драму «Мачуха», повість «Зворотний бік сучасної історії».

2.2. Райнер Марія Рільке і Україна

Райнер Марія Рільке, видатний австрійський поет, прозаїк, драматург і перекладач, один із найвизначніших ліриків ХХ століття. Про Україну дізнався з вуст коханої, чарівної жінки Лу Андре Саломе, а побачивши нашу країну, полюбив її назавжди.

Земля без меж, вітри, рівнини,

Лісів там тіні старовинні

Й незмірна неба височінь.

Пливуть тобі назустріч села

І знов зникають в далині,

Немов прожиті щойно дні

Чи пісня дзвонів невесела.

Такою Райнер Марія Рільке побачив Україну в 1900 році. Рільке зустрів в Україні дивних людей — кобзарів, перед якими схиляв голову. І тоді народився рядок: "Пригорнись душею до Вкраїни..." Київ — то "місто, близьке до Бога". Тут Рільке відкрилася "одвічна руська сутність", насамперед пам'ятки давньої культури. А які тут церкви і собори! Скільки в них старовинних фресок, ікон, коштовних реліквій! Рільке був вражений Софіївським собором, Києво-Печерською лаврою, їй він присвятив кілька поезій і найбільш захоплено розповідав про свої враження від неї:

«Сьогодні кілька разів мандрував підземними ходами. Це найсвятіший монастир. В моїх руках палаюча свіча. Я пройшов усі ці підземелля раз на самоті, раз з людьми».

Дух України, її сутність виявились творчому спадку Рільке: це переклади і мистецтвознавчі статті, вірші й прозові твори, навіяні перебуванням на українській землі.

Серед перекладів вирізняється «Слово про Ігорів похід», над яким Рільке працював Рільке працював кілька років. Цей переклад вважається найкращим з німецькомовних. Твори української тематики: «Як старий Тимофій співав помираючи», «Пісня про Правду». У вірші «Буря» поет оспівує Мазепу. Українські мотиви лунають і в «Книзі картин». А у «Сонетах до Орфея» Рільке оспівує полтавські степи. Повернувшись додому, поет записав до щоденника: “Згадую полтавські степи, надвечірні зорі , хатки, й охоплює душу сум, що мене там немає. ”

2.3.Пауль Целан і Україна

Пауль Целан ( справжнє прізвищє Анчель )німецькомовний поет і перекладач , має українське коріння: народився в Чернівцях (Буковина ) в родині німецькомовного єврея румунського підданства.
Пауль навчався у Франції на лікаря, а з початком війни мусив повернутися у рідні Чернівці .Тут він навчався в університеті . В 1941 році батьки Целана потрапили до концтабору, де й загинули. Ці трагічні події відбулися у більшості віршів поета. Сам Пауль Целан потрапив у трудовий табір у Румунії, але йому вдалося вижити. Побачене у фашистських катівнях наклало відбиток на вразливу душу поета. Вірші "Фуга смерті " про страту євреїв у таборі вважається одним з кращих у поетичній спадщині Целана. Після війни поет опинився у Парижі. В Україну він ніколи більше не повертався, надто тяжкими були його спогади.
Чи знає ще хвиля Південного Бугу,

Яку тобі, мамо, чинили наругу?

Чи відають ще вітряки серед поля,

Як серце твоє знемагало від болю?

Чи ж ні осокір, ні верба не спроможні

Розвіять твій сум, твої думи тривожні?

Чи з посохом квітучим ходить ще Бог

Між пагорбів світлих і темних відрог?

Чи стерпиш, матусю, як в давні роки,

Ці тихі, німецькі, болючі рядки?
У 1992 році в Чернівцях споруджено пам'ятник Паулю Целану скультора Івана Салевича . Українською мовою твори П.Целана перекладали Микола Бажан , Леонід Череватенко, Марина Новикова , Марко Білорусець , Мойсей Фішбейн, Петро Рихло. Кілька поезій Целана переклав Василь Стус.

2.4. Адам Міцкевич і Україна

Засновник романтизму в польській літературі. Доля закинула його в Україну, краса і неповторність якої навіки полонили поета . Пізня осінь 1824 року. Покараний за причетність до діяльності віденських студентських гуртків і одержавши дозвіл служити в Одеському Рішельєвському ліцеї, Міцкевич здійснив тривалу подорож від Балтійського моря до Евксину в санях, їхав безкрайнім степом, де немає нічого, крім землі та неба на триста верст... Стугоніла віхола . А він на повну груди дихав повітрям України...
Чи на Вкраїні я ту лупу упізнав
Що сотню панночок і сотню хлопців бравих
Ховала в холодку при танцях і забавах
Я вечір пробивав блакитноводну Рось ?
В Україні він залишився понад дев'ять місяців,постійно цікавлячись суспільним і культурним життям ,фольклором та історією. Тут було написано більшість його сонетів ,в тому числі "Кримських" балада "Воєвода" ,"Дозор ". У 1825 р. при переїзді на роботу у Москву у Харкові познайомився з відомим письменником Петром Гулаком - Артемовським. За рахунок чого вийшла балада " Пані Твардовська" українською мовою.

2.5. Олександр Пушкін і Україна

Олександр Сергійович Пушкін – «сонце» російської поезії. Царською волею змушений був познайомися з багатьма українськими містами, всім серцем закохався в українські традиції, звичаї, природу, що знайшло відображення у багатьох його творах.

Перше знайомство Пушкіна з Україною відбулося не у найкращі часи його життя. Південь Російської імперії став місцем його вигнання. Подорожуючи українськими степами, поет здолав тисячі верст, милуючись мальовничою природою, спілкуючись з її привітним і співучим народом.

Саме наша земля надихнула поета на створення таких творів як «Бахчисарайський фонтан», «Полтава», «Брати-розбійники» та розпочав роботу над романом «Євгеній Онєгін»

Тиха украинская ночь.
Прозрачно небо. Звезды блещут.
Своей дремоты превозмочь
Не хочет воздух. Чуть трепещут
Сребристых тополей листы.
Луна спокойно с высоты
Над Белой Церковью сияет
И пышных гетьманов сады
И старый замок озаряет.

За 1820-1824 роки, прожиті на українській землі, О.С. Пушкін здійснив

19 подорожей, побував у 124 населених пунктах.

О.С. Пушкіну встановлені пам’ятники багатьох містах і селах: Алушті, Бахчисараї, Бердянську, Болграді, Гєнічеську, Глухові, Гурзуфі, Дніпрі, Донецьку, Євпаторії, Жмеринці, Полтаві, Кам’янці, Каховці, Києві, Кропивницькому, Конотопі, Кременчуці, Маріуполі, Мелітополі, Місхорі, Миколаєві, Одесі, Сімферополі, Тернополі,Ужгороді, Феодосії, Харкові, Чернівцях, Шполі.

2.6. Генріх Белль і Україна

Німецький прозаїк і публіцист, лауреат Нобелівської премії. Один із найвидатніших гуманістів другої половини ХХ ст.

Особливе місце в житті та творчості письменника посідає Україна. Як солдат Східного фронту влітку 1943 року Белль перебував на території України. У його пам`яті назавжди залишилися назви географічних місцевостей України, її міст і сіл: Галичина,Волинь,Львів,Одеса,Херсон,Коломия,Стрий та багато інших. У Галичині,біля міста Стрия, гине Андреас – головний герой повісті «Поїзд приходить вчасно». Якесь передчуття підказує Андреасу, що саме тут він незабаром помре - «у неділю рано між Львовом і Чернівцями». Трагізм долі героїв Белля багато в чому визначає їх ставлення до місць,де відбувається дія творів: « Галичина – темне слово, страшне слово і водночас воно вабить до себе. Щось в ньому є від ножа,який поволі ріже… Галичина». Набагато кращим, навіть дещо ліричним є враження героя від Львова: «Львів гарний. Львів він може собі уявити. Гарні,похмурі і важкі ці міста,криваве їх минуле,а тепер їхні провулки тихі,тихі й занедбані… Вулиці тут такі,як у всіх великих містах світу. Широкі, елегантні,пологі сумні вулиці з блідо-жовтими будинками, які здаються вимерлими, а на вулицях повно людей».

2.7. Шолом Алейхем і Україна

Шолом-Алейхем (справжнє ім’я – Робинович Шолом Нохумович; псевдонім Шолом-Алейхем, що означає - «мир вам») - український європейський письменник.Писав переважно мовою їдиш.

Народився у місті Переяславі (тепер Переяслав-Хмельницький Київської області). Дитячі роки минули у невеличкому містечку Воронькові Полтавської губернії (зараз село в Бориспільському районі Київської області). До 1905р.жив на Україні (в 1880-1882рр.-у Лубнах, в 1887-1890,1893-1905рр.-у Києві). Після пережитого в 1905р.європейського погрому емігрував за кордон. Початок Першої світової війни застав хворого письменника на одному з курортів Німеччини, звідки він виїхав до США, де через два роки й помер. Улюбленими героями письменника були «маленькі люди»,бідняки і невдахи, невтомні шукачі щастя. Творчість Шолом-Алейхема підняла європейську літературу на рівень світової. В доробку письменника романи, оповідання, памфлети, нариси, статті, п’єси.

2.8. Микола Гоголь і Україна

М. Гоголь народився та виріс у Василівці, в невеличкому маєтку Гоголів-Яновських, що знаходився в Миргородському повіті Полтавської губернії.

Літературними шедеврами про Україну стала збірка оповідань «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», повісті «Тарас Бульба» та «Миргород»

Багато місць на Україні пов’язано з перебуванням російського письменника. Вони – наша національна святиня, кожен дотик до них допомагає розумінню особи Гоголя, наближає нас до його творчості.

Усе життя Гоголя можна назвати дорогою. Як свідчать спогади сучасників лише в дорозі він захоплювався, відчував натхнення і приплив нових сил. Дороги вели Гоголя до Москви і Петербурга, Рима і Парижа, Гамбурга та Єрусалима. Однак усі шляхи починалися з його рідного дому, з України, сюди завжди повертався думкою і душею. Навіть прихід у світ майбутнього письменника пов’язаний із дорогою. Є легенда, за якою Микола Гоголь народився прямо у степу на повозці, яка застряла в березневих коліях. Мабуть, у цьому є сенс, бо, чи не все життя письменник провів у дорозі. У нього ніколи не було своєї сім’ї, тому Гоголь був дуже відданий своїм батькам і сестрам.

«Степ що далі,то ставав прекрасніший. Тоді увесь південь,увесь той простір,що становить теперішню Новоросію, до самого Чорного мор`я, був зеленою,незайманою пустинею. Ніколи плуг не ходив по незмірних хвилях диких рослин. Самі тільки коні,ховаючись у них,як у лісі, толочили їх. Нічого в природі не могло бути кращого за них. Вся поверхня землі являла собою зелено-золотавий океан, по якому бризнули мільйони різних квітів. Крізь тонкі,високі стебла трави прозирали голубі,сині й лілові волошки: жовтий дрок вискакував догори своєю пірамідальною верхівкою; біла кашка зонтикоподібними шапками рябіла на поверхні; занесений бозна звідки колос пшениці наливався у гущині. Біля тонкого їх коріння шмигали куріпки, витягши свої шиї. Повітря було сповнене тисячею всяких пташиних свистів. У небі нерухомо стояли яструби,розпластавши свої крила і непорушно втупивши очі свої в траву. Крик табуна диких гусей,що сунув стороною,одгукувався бог знає в якому далекому озері. З трави здіймалася мірними помахами чайка й розкішно купалася в синіх хвилях повітря. Он вона зникла у височині і тільки миготить,одною чорною цяткою. Он вона перевернулася крильми і блиснула проти сонця. Хай вам чорт, степи,які ви хороші!» (уривок із повісті М.Гоголя «Тарас Бульба»)

Знайомство з місцями, пов’язаними з іменем Гоголя, дозволяє глибше, відчутніше зрозуміти творчість великого письменника, котрий залишив своїм нащадкам неоціненні скарби.

Сам письменник високо цінував українську народну творчість, а особливо багатозвучну українську пісню і її мелодію. Про любов Гоголя до української пісні згадує його сестра Ольга: «Інколи, коли йому вдавалося добре попрацювати зранку він приходив на обід веселий і вдоволений. Після обіду він умовляв свою тітоньку Катерину Іванівну співати малоросійських пісень, причому і сам підтягував, притупував ногою...»

2.9. Анна Ахматова і Україна

Родовід Анни Андріївни був тісно пов'язаний з Україною: батько походив із козацької старшини, дід за материнською лінією був начальником канцелярії при київському генерал-губернаторові Д.Бібікові і брав активну участь у благоустрої Києва. Вийшовши у відставку, оселився в Україні, де були розташовані його маєтки. Народилася Анна Андріївна у Києві, саме тому у її творчості київські часи займають особливе місце.

Давній Київ ніби вимер,
Дивний мій приїзд.
Над рікою Володимир
Чорний хрест підніс.

Серед саду темнокорі
Липи й осокір,
І до Бога світять горі
Діаманти зір.

Шлях високий, шлях офіри
Тут закінчу я,—
Де лиш ти, мені до міри,
І любов моя.

2.10.Михайло Булгаков і Україна

Миха́йло Опана́сович Булгаков- російський письменник українського походження, драматург, театральний режисер. Дитинство і юність Михайла пройшли у Києві, з яким пов'язане становлення митця. Він захоплювався класичною літературою й архітектурою, музикою і драматургією. Вивчав давні малюнки і написи у церквах, відвідував відомий театр Соловцова. На Андріївському узвозі містилася квартира Булгакових, що стала прообразом будинку Турбіних у романі «Біла гвардія» та п'єсі «Дні Турбіних». Зараз у цьому домі — меморіальний музей письменника

“Які ж чудові зірки на Україні. Ось уже вісім років живу в Москві, а все таки мене тягне на батьківщину. Серце щемить, хочеться іноді скочити в поїзд - і туди. Знову побачити кручі, занесені снігом, Дніпро… Немає красивішого міста на землі, ніж Київ”.

2.11.Володимир Короленко і Україна

Життя відомого російського письменника В. Короленка було пов'язано з Україною з самого народження, бо саме в Житомирі в 1853 році з'явився на світ автор “Дітей підземелля”.

Шанується пам'ять письменника в Україні. Ім'я Короленка надано Полтавському національному педагогічному університету, Харківській державній науковій бібліотеці, Чернігівській обласній бібліотеці, школам у Полтаві, Житомирі. 1928 року в Полтаві, 1973 року в Житомирі відкрито музеї Короленка. Також у Полтаві є Народний дім імені Володимира Короленка.

1990 року Спілка письменників України встановила літературну премію імені Короленка за найкращий твір, написаний російськомовними літераторами України.

Екранізовано повість «Сліпий музикант» (1960 рік, Київська кіностудія імені Олександра Довженка, режисер-постановник Т.Лукавневич).

За його повістю «В дурном обществе» створено фільм К.Муратової «Серед сірого каміння» (1983). Йому присвячено документальну стрічку «Пам'яті В. Г. Короленка» (1956).

2.12.Антон Чехов і Україна

Будучи поєднаним з Україною й своїм родовими корінням, Чехов, який іноді з добрим жартом взивав себе "хохлом", любив її ніжною, проникливою любов'ю. Виникла вона в нього ще на зорі юності й не вгасала до самої смерті

Думка про те, щоб оселитися або, принаймні, пожити в Україні, надила Чехова з молодих років.

А. П. Чехов тепло згадував своє перебування на Луці, де мав можливість глибше познайомитися з життям і побутом українського народу: "Крім природи, ніщо не вражає мене так в Україні, як загальний достаток, народне здоров'я, високий ступінь розвитку тутешнього мужика, що і розумний, і релігійний, і тверезий, і моральний, і завжди веселий та ситий", — писав він у одному з листів із Луки. Письменник часто спілкувався з місцевими селянами та робітниками цукрозаводчика І. Г. Харитоненка, рибалив з ними, надавав безкоштовну медичну допомогу.

Живучи на Луці, Чехов багато подорожував. Величезне враження справили на нього поїздки на Полтавщину — батьківщину його улюбленого письменника М. В. Гоголя. Маршрут цієї подорожі проходив мальовничими місцевостями: Суми - Шпилівка - Межиріч - Лебедин - Пристайлово - Веприк - Гадяч - Сари - Рашівка - Бакумівка - Хомутець - Миргород - Сорочинці, про які Чехов писав: "Був я в Лебедині, Гадячі, у Сорочинцях і багатьох прославлених Гоголем місцях. Що за місця! Я напрочуд зачарований".

2.13 Лев Толстой і Україна

Лев Толстой здійснив поїздку до Києва протягом 14-16 червня 1879, відвідав Києво-Печерську лавру, Софійський і Михайлівський собори, духовну академію та деякі інші сакральні пам'ятки. Імовірно, зупинявся у сестри своєї дружини Г. А. Кузьминської на теперішній вулиці Льва Толстого № 9. Відтворив київські враження у праці «Дослідження догматичного богослов'я» та інших.

У жовтні 1884 року Лев Толстой гостював у художника Миколи Ґе на хуторі Шевченковому поблизу села Івангорода, де відвідав івангородську лікарню та місцеву школу. Письменник побував також у селі Іржавець, зустрічався там з родиною Ревуцьких.

РОЗДІЛ 3. Висновок

У даній роботі згадано тільки деяких майстрів слова, які віддзеркалили у своїй творчості тему України, побували на Україні. Недаремно в часі і просторі відчували митці її присутність у своєму житті.

Можна повчитися у зарубіжних письменників умінню захоплюватись багатством української природи, побутом і традиціями, фольклором і культурою, пишатися ними, долати нашу обмеженість, пам’ятачи слова Т.Г.Шевченка: «Учітеся, брати мої, думайте, читайте. І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

ЛІТЕРАТУРА

1. Волинець І. Пригорнись душею до Вкраїни…// Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.-2001-№5

2. Клименко Ж. Своє і запозичене// Зарубіжна література в школі.- 2000.- №2-3. – с.3-4

3. Федченко Н. Патріотичне виховання на уроках зарубіжної літератури // Зарубіжна література в школі.-2015.- №17-18.- с.13-22

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

1. http://bibliogid.ru/authors/pisateli

2. http://www.boxdesigh.ru/legend

3. http://ru.wikipedia.org/wiki

4. http://www.krasivoe/ru